Тужанівська ЗОШ І-ІІст.                                                                                Учитель - бджілка, знання учнів - мед.

сайт вчителя біології

 Мельник І.М.                 

Меню сайту
Категорії розділу
юний дослідник [1]
правдивий світ птахів [2]
день юного натураліста [2]
в об"єктиві натураліста [1]
цікаве у світі
Block content
Block title
Block content
Block title
Block content
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » конкурси » юний дослідник

Дослідження ранньоквітучих рослин на території Станківецької сільської ради

Опис дослідницько – експериментальної роботи

Пундор Андрій

Тужанівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

6 клас

Мета дослідницько – експериментальної роботи:

Дослідити наявний видовий склад ранньоквітучих рослин;вивчити теоретичне обґрунтування збереження та відновлення видового різноманіття ранньоквітучих рослин; широка екологічна пропаганда щодо охорони первоцвітів;виховання екологічної свідомості шляхом проведення практичних природоохоронних заходів. 

Завдання дослідницько – експериментальної роботи:

  1. Збір інформації про поширення, середовище існування, сучасний стан популяцій окремих видів первоцвітів та форми їх охорони на території Станківецької сільської ради;
  2. Вивчення наявного видового складу,ареалів і картографування поширення видів ранньовесняних рослин в межах Станківецької сільської ради;
  3. Зробити морфолого-екологічний опис ранньоквітучих рослин,що зростають на даній території;
  4. Зробити колекцію фотографій первоцвітів даної території;
  5. Опрацювання наукової літератури;
  6. Проведення широкої виховної роботи серед учнів школи та односельчан.
  7. Пропаганда ідеї захисту первоцвітів через введення в культуру цих рослин на присадибних ділянках.

 

Хід та результати дослідження

         Дослідження проводилося вподовж 2012 року на території Станківецької сільської ради Миколаївського району Львівської області та охоплювало село Станківці. Вивчалися ареали поширення,середовище існування,сучасний стан популяцій та форми їх охорони на території Станківецької  сільської ради. В результаті  проведеної роботи на території даної сільської ради виявлено ареали поширення ранньоквітучих рослин:підсніжника звичайного (занесений до Червоної книги України),проліски дволистої,рясту бульбистого,анемони дібровної та жовтецевої, фіалки запашної,рябчика щахматного (занесений до Червоної книги України) ,первоцвіту весняного. Більшість ранньоквітучих рослин зростає в листяному лісі,який має місцеву назву «Густий ліс». Дана ділянка потребує впорядкування:трапляються повалені дерева та гілки,сміття,навесні спалена суха трава. Первоцвіт весняний та фіалка запашна поширені в межах села (переважно у садах),тут ситуація  набагато краща,адже жителі доглядають свої присадибні ділянки. Проведено картографування поширення даних видів рослин. Опрацьовано відповідну наукову літературу т.ч. визначник рослин,інтернет-ресурси,розповіді жителів села. Проведено фотографування рослин під час їх цвітіння.

Результати дослідження (коротка форма) подані у таблиці.

вид

родина

екологічні групи за відношенням до

період цвітіння

примітка

світла

вологи

підсніжник звичайний

амарилісові

тіньовитривала

мезофіт

березень-

квітень

охороняється,

лікарська,

декоративна

проліска дволиста

лілійні

тіньовитривала

мезофіт

березень-

квітень

декоративна,

лікарська,

медоносна

ряст бульбистий

руткові

тіньовитривала

мезофіт

березень-

квітень

декоративна,

лікарська,

медоносна

анемона дібровна

жовтецеві

тіньовитривала

мезофіт

квітень-

травень

декоративна,

лікарська

фіалка запашна

фіалкові

тіньовитривала

мезофіт

квітень-

травень

ефіроолійна,

лікарська,

харчова,

медоносна,

декоративна

рябчик шахматний

лілійні

тіньовитривала

мезофіт

квітень-

травень

охороняється

лікарська,

декоративна

первоцвіт весняний

первоцвітні

тіньовитривала

мезофіт

квітень

лікарська,

харчова,

медоносна,

декоративна

 

Висновки:

1.Вивчені характеристики 7 видів ранньоквітучих рослин,які зростають на території Станківецької сільської ради.

2.Зроблено каталог цифрових зображень та слайд-шоу вивчених рослин.

3.Опрацьовано наукову та художню літературу.

4.Проведено в школі конкурси малюнків,віршів та буклетів на відповідну тематику.

5.Рекомендовано вчителям початкових класів провести із своїми вихованцями майстер-клас по створенню штучних квітів.

6.Рекомендовано голові Станківецької сільської ради разом із депутатським складом,педагогічним та учнівським колективом нашої школи впорядкувати територію,де зростають ранньоквітучі рослини.

                 Надворі кружляють сніжинки, снігова ковдра ще вкриває землю , а під снігом нуртує життя. Це вони - провісники весни готуються до своєї першої зустрічі з ласкавим весняним промінням. Як тільки заплачуть крижані бурульки, побіжать веселі струмочки і в небі з'являться перші вервечки диких гусей та качок у душі у кожного пробуджується весняний настрій. А поява перших квітів переконливо свідчить про прихід Весни, тепла, нових сподівань та здійснення нових задумів. Життя починає вирувати і вабити людей на природу, до лісу,  у поле . Туди, де свіжий подих весни , голубе небо, веселий гомін джерельних вод та безмежжя простору. Та найбільше манять до себе оті маленькі яскраві перші весняні барвички - квіти -первоцвіти. Пробившисть через ґрунтову товщу, а інколи, через сніжний килим , вони прийшли вітати Весну й Людину. Сонячний зайчик пестить ніжні пелюстки , вітерець розгойдує їх, наче хоче розбудити від зимового сну. І ось розпочинається весняний карнавал : білосніжні підсніжники ,блакитноокі проліски, ключі первоцвіту, різнобарвні медунки, ніжнорожеві чи білі султани рясту, темно-сині, білі, голубі фіалки та багато інших квітів демонструють свої багаті та вишукані шати.

            … Маленьке дівча притисло букетик квітів, наче хотіло зігріти його. Воно несло його на день народження як найдорожчий дар, хоча коштував він найдешевше. Білі квіти, білі бульбоцибулинки, які через кілька днів будуть в сміттєвому контейнері і ніколи не проростуть ніжним цвітом весни. Скільки днів народження ще буде в житті цієї дитини , скільки букетиків квітів відімре на сміттєзвалища? Ця чутлива дитинка і не підозрює, що в її доросле життя можуть і не прийти квіти дитинства.

              І тому ,щоб донести до людей всю красу,значущість цих рослин в житті природи та їх значення для людей,я і обрав тему дослідницько-експериментальної роботи «Дослідження ранньоквітучих рослин на території Станківецької сільської ради».

 

 

 

 

 

 

 

Підсні́жник звича́йний – рід багаторічних трав з родини Амарилісових. Латинська назва роду «галантус» (Galanthus) походить від грецьких слів,які в перекладі означають «молочна квітка» (адже колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Німці називають підсніжник «сніговим дзвіночком» за те,що його квітка нагадує своєю формою дзвін. Французи його називають «той,що простромлює сніг»,а англійці – «сніжна крапля». Видова назва означає «ніваліс» означає сніговий. Уникаючи тавтології,українською мовою рослину називають підсніжник звичайний.

Опис

           Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах. Ніби з найтоншої порцеляни квітка підсніжника складається з трьох внутрішніх і трьох зовнішніх пелюсток. Внутрішні,вдвічі коротші від зовнішніх,мають серцевидну виїмку та зелену смужку по краю,яка є сигналом для комах-запилювачів. Звичайно,ранньою весною комах не так вже й багато,тому рослини пристосувались до самозапилення:квітка підсніжника завжди нахилена донизу і при дозріванні пилок потрапить на маточку. Плід - м΄ясиста коробочка. Насіння кулясте,чорне,поширюють його мурахи. Два сизуватих листочки виходять з цибулини разом з бутоном,після цвітіння розростаються,а до червня вони засихають і щезають із трав΄яного покриву. Більшу частину року підсніжники дрімають цибулинами під землею. А восени цибулини прокидаються і починають дорощувати коріння. Розмножується підсніжник вегетативно і насінням. Цвіте в березні-квітні.

Корисні властивості виду

                В цибулинах підсніжника звичайного міститься алкалоїд галантамін, який використовується в медицині  при захворюваннях нервової системи. Галантамін посилює секрецію слинних і потових залоз, перистальтику кишечника. У нашій місцевості цибулинами лікують радикуліти. У цибулинах квітки містяться вітаміни групи В,С,гіркі дубильні речовини,мінеральні сполуки(мікро- та мікроелементи).

Увага:цибулини отруйні і викликають блювання.

Вирощування

       Підсніжник дуже легко культивувати. Висаджений у пухку перегнійну землю в затінку кущів чи дерев він розростається і щовесни радує око молочно-білими ніжними квітками.

Цікава інформація

А опалому торішньому листю підсніжники розповідають легенди…

 

«Давно,коли люди були вигнані з раю,пішов сніг. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити,дати надію на кращі часи,кілька ажурних сніжинок перетворились на підсніжники. І з того часу ці маленькі тендітні квітки стали для людей символом надії,тепла й краси.  А за іншою легендою богиня Флора,роздаючи квітам карнавальні костюми,подарувала нам,підсніжникам,білу сукню. Проте сніг також захотів взяти участь в карнавалі,хоч карнавальний костюм йому не передбачався. Як не просив він багатьох квіток поділитися костюмом,та ніхто не погодився:всі боялися холоду. І тільки ми,підсніжники,вкрили його своїм хітоном. Разом кружляли ми у колі квітів,і нам так було добре разом,що не розлучаємося до цього дня».

Торішні листочки мовчать. Мабуть згадують,як ще кілька місяців тому красивими і щасливими тріпотіли на гілках…Цієї весни в бруньках чекають тепла наступні…А підсніжник щороку народжується знову.

 

Проліска дволиста (Scilla bifolia L.) Місцева назва — пшеничка.

Опис

         Ефемероїдна рослина родини лілійних (6-20 см заввишки) з підземною цибулиною, величиною як горіх ліщини. Стебло безлисте, циліндричне, голе, квітконосне. Рослина має два, рідко три прикореневих листки, що своїми піхвами обхоплюють стебло до середини її довжини. Листки широколінійні, жолобчасті, звужені до основи і закінчуються ковпачкоподібною верхівкою. Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста, віночкоподібна, складається з шести  блакитних пелюсток. Квітки зібрані по 2-10 у рідкі китиці. Квітконіжки спрямовані вгору, звичайно вдвічі довші за квітку. Тичинок шість, маточка одна, стовпчик нитчастий, приймочка маленька, зав'язь верхня. Плід — чорна, тупотригранна коробочка.

              Проліска дволиста росте у листяних і мішаних лісах, по чагарниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні — квітні. Поширена у Лісостепу, рідше на Поліссі. Заготовляють її в районах поширення.

Корисні властивості виду

               Декоративна, медоносна і лікарська рослина. Проліски — ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу.

                У народній медицині використовують цибулини проліска дволистої. Вони  мають сечогінні, відкашлювальні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості. З квіток можна одержати блакитну фарбу. Потовчене листя проліски використовують для лікування виразок, поранень. Нещодавно болгарські вчені приготували новий комбінований препарат-нівалет, до складу якого входить екстракт цієї рослини. Його успішно застосовують для лікування неврастенії.

Вирощування

             Проліска дволиста — гарна декоративна ранньовесняна рослина. Рекомендуються для кам'яних гірок, але найкраще вони ростуть суцільними насадженнями під різними листяними деревостанами на родючому ґрунті. Вони легко розселяються самосівом і вегетативно (цибулинками-дітками), тому в цих умовах не потрібно особливо турбуватися про їх розмноження.

Садять цибулини восени до морозів,на відстані в рядку 4-8 на глибину 5-8см.

Цікава інформація

Легенда про пролісок…Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка-Квітка. Мати дуже її любила та з дочка ніколи не зустрічалася,бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ,додому,а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною в красувалася влітку. І не могли вони жити разом,бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку-і звірі,і інші квіти. У Сніжинки було не менше горе,її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час:сумували і Сніжинка,і Квіточка.

Якось до землі,де жила Квіточка,прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала,чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже:»Он воно як!Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді  зима відходитиме,і твоя мати теж. Я точно знаю,що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік»,-посміхнулася Чарівниця…Так з’явилася квітка Пролісок.

 

Ряст бульбистий (Corydalis solida),місцева назва «рясть»— багаторічна рослина  з родини руткових (Fumariaceae).

Опис

         Невелика (10-30 см заввишки), ефемероїдна рослина з підземною бульбою при основі стебла. Бульба спочатку щільна, майже яйцеподібна, пізніше порожниста і набуває форми широкого конуса, з верхівки якого виходить стебла з двома черговими черешковими, двічі трійчастими листками. Квітки неправильні, брудно-пурпурові або білі з цілісними приквітками. Квітки зібрані у верхівкові китицеподібні суцвіття. Оцвітина подвійна. Плід — стручкоподібна двостулкова коробочка.

          Росте в листяних лісах. Рослина тіньовитривала. Цвіте у березні — квітні. Поширений на Поліссі, в Лісостепу. Заготовляють у районах поширення.

Корисні властивості виду

        Декоративна, медоносна та лікарська рослина. Рясти — посередні ранньовесняні медоноси. Раніше застосовували бульби  як заспокійливий і глистогінний засіб,  але останнім часом дуже рідко.

 

Вирощування

        Ряст бульбистий — гарна ранньовесняна декоративна рослина. Рекомендований для родючих ґрунтів під світлими листяними насадженнями у скверах, парках і лісопарках, для напівзатемнених клумб, бордюрів. Ряст легко вирощується з насіння. При сівбі свіжозібраним насінням він зацвітає на другий-третій рік життя. Слід тільки стежити за достиганням насіння, бо плодики рясту швидко розтріскуються і з нього висипається насіння. Висівають його у легкий перегнійний ґрунт.

        У зв'язку з масовою заготівлею на букети рясти потребують охорони.

Цікава інформація

          В народі ряст називають кониками,комірчиками,кукурічками,півниками. Мабуть,це пов’язано з легендою,в якій оповідається,що в одному пралісі жила відьма. За ніч вона намотається на мітлі,а вдосвіта повертається до своєї лісової хатини,щоб заховатись від людських очей і відпочити. Лишень задрімає,а вже півень починає кукурікати і спати відьмі не дає. Розсердилась вона на півня та й перетворила його на квітку ряст,яка дещо скидається своєю формою на голову півня.

Інша легенда розповідає,що на провесні летіли над лісом жайворонки,посварились між собою та й почали битися. Билися так,що аж шпорці та чуби свої погубили. Попадали вони на родючий лісовий грунт і попроростали гарними весняними квітами.

Дуже давнім звичаєм українців є топтання рясту навесні,що означає просити в Бога життя і здоров’я. За традицією,коли вперше навесні побачиш  ряст,треба зірвати його,кинути під ноги,потоптати,промовляючи:»Топчу,топчу ряст,Бог здоров’я дасть»,або «Топчу,топчу ряст,дай,Боже,діждати і на той рік топтати!»

 

Анемона дібровна (Anemone nemorosa), міжнародна назва роду походить від грецького «вітер» (час цвітіння рослини збігається з періодом весняних вітрів). Видова назва в перекладі з латинської мови — «дібровна».

Опис

          Рослина висотою 10—25 см, з довгими підземними кореневищами. Листки пальчасто-роздільні. Квітки поодинокі, з білими або рожевуватими з нижнього боку листочками оцвітини. Квітки анемони закриваються на ніч і перед дощем — це засіб для захисту пилку від вологи. Плоди — багатогорішки, з короткими носиками. Цвіте у квітні — травні. Розмножується кореневищами і насінням. Цвітіння настає тільки на 10—12 рік після висівання насіння. Якщо навесні кореневище залишається без наземної частини, рослина гине. Ось чому не слід зривати її на букети.

         Росте анемона дібровна в широколистяних лiсах, на галявинах, узлiссях.  У листяних і мішаних лісах росте рослина дещо схожа на дібровну анемона жовтецева ({A. ranunculiodes) з жовтими квітками (іноді ці види зустрічаються разом).

Корисні властивості виду

           Обидва види мають лікувальні властивості. Препарати анемони дiбровної болетамувальнi, антиспастичнi, протимiкробнi. Використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (болi в череві, проноси), злоякiсних пухлинах, аритмiях, пневмонiї. Мiсцево - при захворюваннях шкiри (дерматити, сверблячка, фурункули), ревматичних болях в суглобах.

         Слiд пам'ятати, що безконтрольне лiкування може спричинити небажанi наслiдки - нудоту, блювоту.

          Для виготовлення галенових форм збирають траву анемони пiд час цвiтiння.

Вирощування

Всі види анемон-декоративні рослини,і їх успішно можна використовувати для прикраси наших парків,садів,скверів. Розмножують їх як насінням,так і частинами кореневищ. Ефемероїдні види анемон широколистих лісів слід вирощувати під пологом дерев та чагарників у напівзатінку. В культурі анемона дібровна мінлива. Виведені форми з напівмахровими та махровими квітами,а також форми з різним забарвленням квіток-червоним,рожевим,бузковим. Іноді кольорові форми можна зустріти і в природі. Інші форми анемон придатні для відкритих місць:кам’янистих гірок,галявин,газонів. Для вирощування анемон ґрунти треба вапнувати.

Фіа́лка запашна́ (Viola odorata L.) Місцеві назви — фіалка пахуча, кінські копитця.

Опис

            Багаторічна трав’яниста ранньовесняна рослина родини фіалкових 5-15 см заввишки з прикореневою розеткою при основі стебла, з повзучим малорозгалуженим кореневищем і з повзучими надземними пагонами. Листки  округло-яйцеподібні,  темно-зелена. Черешки довгі. Квітки запашні, поодинокі, на довгих квітконіжках, неправильні, роздільнопелюсткові, оцвітина подвійна. Нижня  пелюстка з шпоркою, на верхівці виїмчаста, інші — округлі; бічні пелюстки менші від інших. Віночок синьо-фіолетовий. Плід — куляста пухнаста коробочка.

            Фіалка запашна росте по всій Україні в листяних, рідше в мішаних лісах і чагарниках. Тіньолюбна. Цвіте у квітні-травні. Заготовляють у районах поширення.

Корисні властивості виду

            Ефіроолійна, лікарська, харчова, вітамінозна, медоносна і декоративна рослина. Рекомендується як ефіроолійна культура для потреб парфумерної промисловості.

             У народній медицині (в т.ч. в нашій місцевості)використовують траву і коріння фіалки запашної як відкашлювальний, сечогінний, потогінний, блювотний і жарознижуючий засіб. Їх застосовують при каменях нирок і сечового міхура, при емфіземі легень, нетриманні сечі та коклюші у дітей, при грипі, ангіні та інших запаленнях верхніх дихальних шляхів. Із свіжих квіток фіалки запашної виготовляють сироп — засіб від кашлю, для зміцнення нервів. Крім того, квітки використовують у народі як дитяче проносне. Фіалка запашна містить (особливо в корінні) багато сапоніну та алкалоїд віолін, що й зумовлює її відкашлюванні властивості. Корені фіалки дивної використовують як проносний і блювотний засіб.

          Фіалка запашна — медоносна рослина. Бджоли збирають з неї тільки нектар. Настойка квіток, що має приємний блакитний колір, придатна для підфарбовування лікеро-горілчаних та кондитерських виробів; від лугів настойка стає зеленою, а від кислоти червоною.

             Притаманні фіалці запашній токсичні властивості змушують бути обережним при використанні її.

Цікава інформація

           Фіалка-символ тих,хто народився у квітні. Вона улюблена квітка стародавніх греків. В одній із грецьких легенд розповідається про бога сонця Аполлона,який почав переслідувати своїм жарким промінням одну із найгарніших дочок Атласа,і бідна дівчина звернулася до Зевса з проханням захистити її. І тоді великий громовержець перетворив її в чудову фіалку,сховавши в тіні кущів,де вона з того часу кожну весну розквітає,наповнюючи своїм чудовим ароматом небесні ліси.

Здавна фіалка вважалась символом цнотливості,скромності. Лагідна,сором’язлива,ніжна-ось найрозповсюдженіші епітети  фіалки.

Ці квіти дуже любила відома актриса Сара Бернар. Але найбільше пов’язане з фіалками життя Жозефіни Богарне. Коли молодий генерал Наполеон Бонапарт прийшов до влади,він замкнув у в’язницю прихильників королівської династії-генерала Богарне та його дружину Жозефіну. Невдвозі Богарне було страчено,та ж доля чекала і на його дружину. Одного разу Жозефіна отримала як дарунок від дочки тюремника букетик чудових фіалок. Це було настільки несподіваним для ув’язненої,що вона поклялась:якщо їй пощастить залишитися живою,то все своє життя Жозефіна присвятить вирощуванню фіалок. Ці квіти стали для неї символом життя і щастя. Доля розпорядилася так,що незабаром Жозефіна стала дружиною Наполеона. На весіллі її сукню прикрашали фіалки,в руках і зачісці теж були ці квіти.

І нарешті смачний епілог. Не менше за медика про фіалку може розповісти кондитер. Так, так! Фіалкові ласощі були свого часу «родзинкою» кулінарного мистецтва. Наприкінці  XІХ століття тулузькі кондитери першими почали зацукровувати квітки фіалки і продавати їх по всій Європі. В історію вписане ім'я кондитера Вьоля, крамниця якого була дуже популярною на початку ХХ століття. Він створив фіалковий десерт, який невдовзі почали продавати тоннами. Благо, фіалки на полях навколо Тулузи з року в рік давали прекрасний урожай, а рецепт був нескладний: пелюстки вкривалися збитим яєчним білком, цукровою пудрою і кілька днів висушувалися в теплому місці.

           З Франції мода на зацукровані фіалки прийшла в Австрію. Запросити дівчину в кафе «на фіалки» означало освідчитися їй у коханні. До середини ХХ століття фіалка вважалася квіткою флірту і зваблювання. Сьогодні у старовинних французьких цукернях можна посмакувати не тільки зацукрованими фіалками, але й фіалковими суфле та джемом, а також морозивом з фіалки. Якщо ж вас занесе до Відня, то обов'язково зарезервуйте столик у кондитерській Demel, де зацукрованими фіалками ласував сам цісар Франц Йосиф ІІ. А він вже точно знався на тому, що добре!

 

 Рябчик шахматний названий так завдяки оригінальному шахматному рисунку на пелюстках,місцева назва-дзвіночки.

Опис

              Довголітня трав'яниста рослина. У ґрунті міститься  трохи приплюснута цибулина, що складається з кількох лусочок. Від цибулини над землею підіймається стебло заввишки 15—50 см із чотирма-шістьма черговими, вузьколінійними сизо-зеленими листками.

             У квітні-травні на верхівці стебла розвиваються досить великі — до 3—4 см — одиничні, дуже оригінальні, із шахово-плямистими пелюстками, пониклі квітки, що за формою нагадують напіврозкриті квітки тюльпанів. Іноді (дуже рідко) квіток на стеблі дві. У жодної рослини нашої флори немає квіток із таким оригінальним малюнком пелюстків, як у рябчика. Пурпурно-червоно-коричнюваті, вони немов спеціально розграфлені на темні та світлі квадратики, що чергуються між собою в чіткій послідовності, як на шахівниці. Перехресне запилення відбувається завдяки бджолам і джмелям, які добувають нектар, що міститься всередині квітки. Якщо перехресне запилення не відбулося, квітка може самозапилитися. Після запилення й запліднення  розвивається плід-коробочка з великою кількістю плоских, крилатих насінин, які розносяться вітром і водою. Молоді рослини, що розвиваються з насінин, зацвітають на четвертий-п'ятий рік. Рослина може розмножуватися й вегетативно завдяки цибулинкам, які розвиваються серед основних лусочок цибулини.

               Рябчик великий росте на вологих луках і вологих галявинах, узліссях широколистяних лісів, серед чагарників. В Україні належить до групи рідкісних рослин. Усього відомо близько десяти місцезнаходжень: у Закарпатті, Прикарпатті, Опіллі, західній частині Лісостепу, на землях Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Раніше ріс також на Лівобережжі — у Полтавській і Харківській областях, але за останні десятиліття зник.

              Зникає через масове збирання для весняних букетів, викопування цибулин для пересадження до приватних присадибних квітників, а також унаслідок порушення екологічних умов місцезростань, переважно через меліоративні роботи й господарське освоювання земель. З кожним роком стає дедалі більш рідкісним.

               Вид перебуває під охороною закону в багатьох країнах Європи. В Україні потребує повсюдної охорони.

 Первоцвіт весняний (Primula veris L.; Primula officinalis Hill.) ,місцева назва-

баранчики.    

Опис

           У світлих лісах, на узліссях, лісових галявинах часто зустрічається первоцвіт весняний, що зацвітає в квітні. Його яскраво-жовті, правильні квітки зібрані в однобічному зонтиковидному суцвітті, розміщеному на квітконосі — безлистому стеблі. Пелюстки мають відгин з оранжевою плямою біля його основи. Після цвітіння рослини листки прикореневої розетки збільшуються до 20 см. Вони різко звужені в крилатий черешок і розміщені так, що вода по них стікає до кореневища, яке щороку дає нові пагони. Запилюється комахами з довгим хоботком (метеликами і джмелями), які дістають нектар від основи трубочки віночка. Плоди — коробочки розкриваються десятьма зубцями, які у вологу погоду загинаються донизу і закривають коробочку.

Корисні властивості виду

          У науковій медицині  використовують  листки  первоцвіту  як вітамінний засіб для приготування концентратів вітаміну С, які рекомендують для лікування гіпо- і авітамінозів. Корені містять вітаміни А і С. У нашій місцевості їх застосовують як прекрасний відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів, особливо при бронхіті, пневмонії, коклюші, астмі і як сечогінний і потогінний засіб при грипі.

          У народній медицині квітки первоцвіту використовують як потогінний засіб при простуді, мігренях, запамороченні голови, безсонні, пропасниці, хворобах серця і туберкульозі легень. Відвар коренів застосовують при бронхіті, запаленні легень, коклюші, як болезаспокійливий засіб (при болях у суглобах), при хронічних запорах, головних болях, всіх хворобах сечостатевих шляхів і нирок.

         Iз практики вiдомо, що у деяких хворих рослина ця викликає алергiчну реакцiю!

Вирощування

      Первоцвіт весняний  - невелика багаторічна трав'яниста рослина заввишки 15-20 см, яка все частіше і частіше використовується у вигляді вазона або садової квітки. Примули відносяться до числа досить невибагливих рослин, які потребують лише  періодичного розпушування грунту і прополювання. Ранньою весною і в період цвітіння примули дуже вимогливі до вологи, але не виносять надлишку води. Дуже добре почувають себе примули  на кам'янистих гірках, у садах і на городах. Більшість видів примули рідко пошкоджуються хворобами та шкідниками. 

Цікава інформація

           Мабуть у назві квітки є відголосок давньогрецької легенди, за якою квіти первоцвіту є ключами богині весни Фреї. Фрея мала багатобарвне намисто – райдугу. Коли богиня нахилилася, то там де намисто торкалось землі, з нього випадали золоті ключі, які вкривали землю і вона розквітала весняними квітами. А з самих золотих ключів, що впали на родючу землю, проростали жовті квітки первоцвітів.

        За англійськими переказами,в первоцвіті ховаються гноми,і,якщо весною вийти на галявину,то можна почути,як із квітів доноситься хор ніжних голосів. Не змінилося ставлення до первоцвіту і в наші дні.

          

Краса зелена вражає всіх. Але нестримність і бездушність спустошує неповторну цінність природи. Якщо не зупинитись вчасно, то прийде час і не станемо милуватись красою весняного лісу  та   карнавалом   квітів   відкритих   лісових  г алявин. Як  тут  забути  слова   Ромена  Роллана:«Потрібно століття, щоб відновити те, що зруйнував день". Пам"ятаймо про це і спільними зусиллями будемо жити без смутку в завтрашьоденні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: юний дослідник | Додав: melnyk (20.01.2015)
Переглядів: 2391 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar


Вхід на сайт
Пошук
Блок название
содержание блока
Блок название
содержание блока
корисні посилання




 Червона книга України


Copyright MyCorp © 2021
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz